Міжнародний день танцю відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера. Весь танцюючий світ відзначатиме своє професійне свято – театри опери і балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального і народного танцю та інші, як професійні, так і самодіяльні артисти. Танець - невід’ємна частина будь-якої культури Він є джерелом натхнення для художників, дизайнерів, скульпторів і режисерів театру і кіно.
Покровителькою танцю є одна із 9-ти муз Терпсихора. Вона – дочка Зевса й Мнемосіни, за одним із міфів, мати сирен; муза танців і хорового співу. Зображали Терпсихору як усміхнену молоду жінку з вінком на голові, в позі танцівниці, а іноді сидячій і граючій на лірі. В одній руці вона тримала ліру, а в іншій плектр
МІНІ-СЛОВНИЧОК ТАНЦІВ СВІТУ
АДУМІМ – головним чином використовується при посвяченні в повнолітні племені масаї, коли хлопчик стає воїном. Танець супроводжують стрибанням, барабанами, дзвоном і співами. Поширений в Кенії і Танзанії. На перший погляд він може здатися досить диким, але це враження оманливе.
ВАЛЬС – бальний танець європейської програми. Танцюється на 3/4. Як правило, на кожен такт відводиться три кроки.
Знамениті «Віденські вальси» Штрауса були оздобою не одного європейського балу.
ГОПАК – національний український танець, який містить елементи військового ритуалу козаків шістнадцятого століття. Вони святкували переможні битви танцем з акробатичними стрибками, а іноді навіть використовували мечі. Пізніше в гопаку стали брати участь і жінки, танець з’явився в балетах і операх, але при цьому зберігши свою колоритність. Гопак вважається демонстрацією сили, спритності і благородства. Використовуються наряди, ідентичні формі запорізьких козаків 16 століття. Віднедавна з’явився так званий «бойовий гопак» – різні прийоми танцювального бою.
ДЖАЙВ –танець афро-американського походження, що з’явився в США на початку 1940-х. Джайв є різновидом свінгу з швидкими і вільними рухами.
Сучасний джайв дуже відрізняється від свінгу манерою, хоча в ньому часто використовують ті ж фігури і рухи.
КВІКСТЕП – швидкий фокстрот; танець, який вимагає від виконавця легкості та рухливості. Багатий варіаціями, квікстеп прийнято вважати “малою граматикою” стандартних танців.
КОРРОБОРІ – не лише танець, а й частина вірувань австралійських аборигенів. Це сфера, де минуле, сьогодення і майбутнє переплітається воєдино.
ЛІМБО – походить з Тринідаду і Тобаго. Лімбо можна назвати скоріше танцем-грою, так як головною його метою є прохід під низько встановленою планкою.
Головним завданням танцюриста є не зачепити планку і при цьому не впасти під час проходу. Кожен раз планка встановлюється все нижче і нижче, таким чином відсіваються претенденти на перемогу і залишається лише один учасник гри-танцю, якому підкорилася мінімальна висота. Рекорд планки в Лімбо на даний момент становить 21.5 сантиметр.
МЕРЕНГЕ — традиційний танець Домініканської республіки. У цьому танці тісно переплітаються пальцями і притискаються стегнами, гладко ковзаючи по танцмайданчику. Однак, це зовсім не натяк на еротичність і залицяння. Згідно з легендою, це танець рабів, яких сковували кайданами на щиколотках.
ПАСОДОБЛЬ – іспанський танець, що імітує кориду. Партнер змальовує тореро, а партнерка — його плащ (мулета), іноді — другого тореро, і зовсім рідко — бика, як правило, враженого фінальним ударом. Характер музики відповідає процесії перед коридою.
РУМБА –парний кубинський танець африканського походження з еротичними плавними рухами та широкими кроками. Найбільш відомою у всьому світі мелодією румби вважають знамениту «Guantanamera», написану Жозеїто Фернандесом.
Існує несправедлива думка, що «румба — танець кохання». Насправді румба, швидше, танець нещасного кохання, танець самотності.
ТАНГО – найбільш чуттєвий танець сучасності, який виник в 1890-му році в Аргентині, але швидко став популярним у Європі.
ТАНЕЦЬ ЖИВОТА – традиційний для алжирців, але популярний у всьому світі. Жінки алжирського народу Улед Наїл завжди славилися своїм барвистим одягом і ефектними прикрасами. Коли ці кочові берберські племена виявилися в скрутному становищі, жінкам довелося шукати роботу у великих містах. Вони виявилися найбільш затребувані, як виконавиці танцю живота.
САЛЬСА – народився цей запальний танець у підпільних гральних закладах Куби. Довгий час був забороненим. За деякими твердженнями, жінці набагато простіше танцювати сальсу, ніж чоловікові.
САМБА – стала популярною завдяки легендарному карнавалу Ріо-де-Жанейро. Усміхнені жінки в яскравих карнавальних вбраннях, що розгойдуються в такт музиці стегна і руки — все це є елементами культового бразильського танцю.
СІРТАКІ – назва танцю походить від грецького слова «дотик». Цей танець з’явився нещодавно, в 1964 році для епізоду у фільмі «Грек Зорба». Він поєднує деякі фігури стародавнього танцю грецьких воїнів під назвою Хасапіко. Саме після появи фільму на телеекранах Сіртакі став невід’ємним символом Греції та найпопулярнішим танцем, який поширився по всьому світу.
СКВЕР ДАНС – дослівно «квадратний танець». Його вважають народним танцем у багатьох штатах США, а його елементи мають багато спільного з танцями емігрантів з Європи. Тут переплелися морріс, кадриль, кантрі і елементи інших народних танців. Всі пари розташовані обличчям один до одного у формі квадрата, а початкова послідовність фігур танцюристам невідома. Їх оголошує Коллер, керуюча танцем людина.
ФЛАМЕНКО – іспанський традиційний танець чуттєвості та трагічності. Цей танець вражає пишністю, тріпотливими і ритмічними рухами, складними правилами і фігурами. Кажуть, що найвищим досягненням для танцюриста є стан, коли на нього сходить дух танцю – дуенде. Первісно його виконували тільки для своїх, а згодом цей танець став надбанням світової культури.
ФОКСТРОТ – парний танець, що розвинувся в 1912 р. в США. Існує помилкова думка, що назва танцю походить від англійського слова foxtrot, що перекладається як «хода лисиці». Насправді це не так. Фокстрот був винайдений Гарі Фоксом (Harry Fox) для виступу на шоу в Нью-Йорку в 1913 р., а одразу ж після цього став популярним у Європі.
ХАМБО – традиційних танець шведів, сповнений витончених кроків і поворотів. Швеція щорічно проводить фестиваль Хамбо в селі Хорген, де ходить легенда про те, що танець придумав парнокопитний скрипаль.
ХУЛА – гавайський традиційний танець. Всі танцюристи під час руху скандують спеціальний церемоніальний клич. Помилятись у танці суворо заборонено, тому що це викличе гнів гавайських богів.
ЧА-ЧА-ЧА – музичний стиль і танець Куби, що набув також широкого поширення в країнах Карибського басейну, а також в латиноамериканських общинах США, де переважають вихідці з цих країн. Ча-ча-ча виник в процесі еволюції та експериментів кубинського композитора Енріке Хорріна (Enrique Jorrin, 1926-1987) з Дансоном, в 50-х роках ХХ століть.
ЯПОНСЬКІ ТАНЦІ – в Японії є кілька традиційних танців. Один із них повільний АЛЕ МАЇ, де танцюристи перевтілюються у примар і духів та рухаються під музику флейти і барабана. Ще один японський танець БОН ОДОРИ влаштовують під час фестивалю Бон. Тематика танцю завжди характерна особливостям області. Десь танцюристи можуть грати роль добувачів вугілля, а десь рибалок з рибальськими сітями.
За матеріалами: https://korali.info/s…/29-kvitnya-vsesvitnii-den-tancyu.html
Немає коментарів:
Дописати коментар