Тренінг "Як закохати і як навчити дитину читанню" Марини Романенко

Від навчання до звички: Як привчити дитину до самостійного читання

Як почати?

Запропонуйте дитині вибрати історію. Нехай дитина вибирає за якимись своїми правилами і критеріями. От якщо справді важко зробити вибір, допомагайте. Але не словами «давай візьмемо оцю», а описово «ось ця книга про веселих дракончиків», «ця про маленьке лісовеня, що жило у лісі». Не говоріть про книгу, даючи свою оцінку. У дитини має сформуватися своя, після прочитання. Прочитайте назву книги. Подискутуйте, про що може бути історія. Погортайте книгу разом, роздивіться малюнки. Це і є перший етап читання, насправді. Адже по малюнках дитина зможе висловити ідею, про що може бути книга. Отже, вибір здійснився. Тепер починаємо читати.

Ритуал читання

Було б добре, якби не довелося примушувати дитину читати. Створіть для цього ритуал, традицію. Візьміть також книгу. Сядьте поруч. Вибирайте час, коли ніщо не відволікатиме: ні важливі дзвінки, ні термінова хатня робота, ні ще щось невідкладне. Читання має бути задоволенням, приємним дозвіллям, не тяжкою працею. Якщо вам вдасться сформувати таке ставлення до цього заняття, ваша дитина буде читати усе життя.

Обговорення

Не квапте дитину при читанні і не намагайтеся озвучувати за неї. Незнайомі слова можуть трапитися у тексті. Їх може бути у середньому до 5-ти. Виправте дитину, якщо слово прозвучало неправильно, але не переривайте читання. Обговоріть нові слова та їх значення після прочитаного. Ще раз перечитайте речення із цими словами. Після завершення читання задайте прості запитання: про кого історія, що відбувалося. Обов’язково обговоріть те, що було незрозумілим. Можете прочитати ще раз оповідання, звертаючи увагу на ілюстрації. Запитайте в дитини, як вона уявляла героя. Можете навіть спробувати його намалювати. Згадуйте читанковий досвід у повсякденних бесідах: «Пам’ятаєш, як ти прочитав у тій історії? Нагадай-но, як звали того дракончика, про якого ти нещодавно читав? Що там із ним трапилося? Прямо як оце зараз із нами».

Новий рівень складності

Отже, ви підростаєте. А може, вам трапилася «Читальня», коли ви вже пройшли той самий початковий рівень. Що ж, можете опановувати читання історій різного стилю або жанру у другому рівні. Лексика історій може залишатися простою, але обсяг і різноманіття слів збільшується. Речення стають довшими. З’являються описові звороти, більше героїв і діалогів. Текст розбивається на частини – розділи. Кожен розділ має логічне завершення. Тому немає потреби читати усю книгу до кінця, можна зупинитися на якомусь розділі і потім продовжити. На перехідному етапі важливо правильно перейти рівень складності. Надто простий текст може нівелювати сформоване вміння, надто складний текст може викликати супротив, небажання займатися справою, у якій почуваєшся непевно. Запитуйте в дитини, чи цікаво було читати. І що зацікавило або що було нудним чи не зрозумілим. Так теж може бути. Попросіть переказати історію або прочитати якийсь цікавий абзац.

Власна думка дитини

Третій рівень — це ми добираємося до дорослих читачів. І вже можемо освоювати невеличкі повісті. Тобто твори, в яких описується якийсь період життя героя і якась певна подія цього періоду. Тепер вже є головний герой і другорядні. І ці герої якось взаємодіють, із ними щось трапляється. Ми можемо приймати позицію героя, а можемо з нею не погоджуватися. Можемо пропонувати свій варіант на рішення проблеми. Отже, у дитини формується власна думка з приводу прочитаного. Має формуватися. Заохочуйте до цього: «а як би ти тут вчинив», «а чому герой так зробив, як ти гадаєш», «чи варто було саме так діяти (говорити тощо)», «що найбільше засмутило чи розвеселило, чи вразило».

Наступні рівні читання – це більша лексична насиченість. У текстах, крім діалогів та описів, з’являються спогади, роздуми. Висловлюванням може надаватися більше емоційності. Або наводитися більше документальних фактів. Усе залежить від виду та жанру твору. Тепер вже ви можете вибирати до читання повість-казку або фантастичну повість, або детектив, або науково-художній твір тощо.

Перезапуск читання: як закохати дітей у книжки

Джерело: https://osvitoria.media/opinions/perezapusk-chytannya-yak-zakohaty-ditej-u-knyzhky/

Сергій Жадан, письменник, перекладач, громадський діяч, батько двох дітей

Про стосунки з книжкою

Коли я був малим, усі читали, це було нормою. Сформувала мій смак як читача моя тітка, письменниця Олександра Ковальова. Ми постійно обговорювали книжки й події, тож вона радила відповідну літературу, привозила книжки. Зараз ми з донькою Марусею ходимо до книгарень разом. Я йду вибирати дорослу літературу для себе, а вона йде у відділ дитячої і щось там собі шукає. Коли ти постійно приносиш дитині книжку і щось нав’язуєш, дитина може сприйняти це як щось «не своє».

Поради для батьків

Треба зробити книжку звичною у домі, щоб книжки були буквально скрізь. Дуже важливо, щоб сама дитина брала участь у купівлі книжок. Часто за небажанням читати ховається проста причина: дитині запропонували «не її» книжку.

Книжки можуть допомогти зрозуміти дитину, тому намагайтеся частіше й глибше обговорювати те, що дитина читає. Наш конкурс дитячих рецензій «Читай-пиши» — це запрошення до обговорення прочитаного, до критичного мислення.

Для того щоб і діти, і батьки, і викладачі побачили, якою плідною може бути розмова про книжку, ми й створили відеопроєкт «Читай-пиши», де підлітки із захопленням (і подекуди дуже глибоко) говорять про літературу з дорослими: Ярославою Кравченко, Євгенієм Стасіневичем, Машою Сердюк, Андрієм Шимановським, зі мною теж. Подивіться та спробуйте влаштувати такі дискусії вдома. Спільно прочитана книжка дає багато приводів для розмови, ламає бар’єр між дітьми й дорослими, допомагає проговорити складні речі. Чесно кажучи, і нам, дорослим, такі розмови багато на що відкривають очі — діти ж на світ дивляться інакше, ніж ми, це страшенно цікаво.

Ірма Вітовська, акторка театру та кіно, мама хлопчика-школяра

Про стосунки з книжкою

Я рано почала читати і зараз згадую, що часто читала книжки, розраховані на більш старший вік, навіть на дорослих. Можливо, я не все розуміла, але певну думку складала. Тож коли перечитувала книжку в дорослому віці, твір набував більшої об’ємності за рахунок попередніх вражень. Сину я пропонувала і книжки мого дитинства, але багато класичних дитячих книжок зараз видаються дуже описовими, їх важко сприймати сучасним дітям. Проте в сина є авторитетні друзі — старші хлопчики, які читають. Вони рекомендують йому підліткову літературу, часто він дослухається до їхніх порад.

Поради батькам

У першому-другому класі із самостійним читанням у сина не було проблем. Але потім сталася своєрідна перерва в читанні. Проте я впевнена, що повернення до книжки буде, просто такі перерви іноді потрібні для не менш важливих процесів.

Наразі ми із сином зробили «перезапуск» читання через комікси. Він знову почав читати, хоч і доводиться нагадувати. Та й трапитись йому повинна «його» книжка.

Ми обговорюємо книжки, які читає син: іноді я прошу переказати сюжет, ніби забула, щоб він ще раз проговорив зміст.

Сергій Петров (Bob Basset), художник і співзасновник однойменної артстудії, батько трьох дітей

Про стосунки з книжкою

У дитинстві я читав казки Андерсена і натрапив на «Дівчинку з сірниками» — ця історія настільки мене приголомшила, що я досі думаю: як це можна вважати літературою для дітей? У дорослому віці нас надихає на будь-яку творчість усе, що ми раніше прочитали, побачили, прослухали, пережили. Книжки, у тому числі прочитані в дитинстві, є частиною нашої майбутньої творчості.

У мого сина Максима є традиція з дідусем: дідусь веде малого на книжкові закупи, що супроводжуються морозивом та какао. Дві книжки купують на вибір Максима (часто це комікси, або книжки-серії на кшталт «Як приручити дракона»), і дві книжки на вибір дідуся. А для того, щоб новий похід за враженнями відбувся, треба прочитати все попередньо придбане.

Поради батькам

Треба відстежувати якість інформації в дитячих книжках, щоб в них не було якоїсь антинаукової маячні.

Іноді син звертає увагу на книжки, до яких він ще, на мою думку, не доріс. Наприклад, аніме. Я пояснюю, що це не на часі, що він не зрозуміє як слід, а неправильна інтерпретація може травмувати.

Що стосується гаджетів, то ми намагаємося домовлятися, адже відібрати комп’ютер у дитини зовсім — неправильно, бо вона буде відставати за цифровими навичками від ровесників.

Співачка Alyosha та соліст гурту «Антитіла» Тарас Тополя, батьки трьох дітей

Alyosha про стосунки з книжками

Відверто зізнаюсь — у дитинстві читати не дуже любила, особливо книжки зі шкільної програми. Проте колись мені до рук потрапила дитяча Біблія і я нею захопилася. Читала її, щоби ніхто не бачив. А як закінчила — непомітно поставила на полицю, звідки взяла. Тоді це був мій секрет. Зараз найчастіше обираю книжки за порадами знайомих. Часто це наукова фантастика або твори про духовний розвиток. Також для мене важливо обговорити прочитане. Обираючи книжки для дітей, я звертаю увагу на те, чи не транслюють персонажі негативних прикладів, адже книжки теж виховують у дітях певні риси.

Тарас Тополя про стосунки з книжками

Коли я був дошкільником, моєю улюбленою була казка про Бременських музикантів. Згодом я став фанатом детективних історій про Шерлока Холмса. Кожну історію я жваво обговорював з мамою — так мене вражав знаменитий «дедуктивний метод» розслідування.

Поради батькам

Важливо пояснити дитині, що прочитані історії не побачиш у мультфільмах чи кіно. Тому що коли читаєш ти — це є саме твоя особиста візуалізація і твій «фільм» у голові.

Зараз ера гаджетів, проте в нас є правило — гаджет до рук дитини потрапляє тільки після читання. Наприклад, Роман, якому 8 років, прочитав 20 сторінок книжки — година часу гри з гаджетом. У п’ятирічного Марка ці показники трішки менші. Проте цих правил наша родина дотримується щодня і хлопці самі зацікавлені в більшій кількості прочитаних сторінок за день.

Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець, радіоведучий, батько доньки-школярки

Про стосунки з книгами

У класі п’ятому я сильно надихнувся одним віршем Шевченка: переписав його на аркуш і показав мамі, мовляв: дивись-пишайся, сам його склав! Мама щиро здивувалася, щедро похвалила, проте, коли я утнув таке вдруге того ж вечора, — здогадалась, але не сварила, навіть, здається, не виказала цього. Тобто досвід читання ще на початках переплівся в мені з бажанням щось писати. Хай і через присвоєння чужого.

А реально зацікавленим читачем я став у років 12–13: мій дядько-інтелектуал із Горлівки у відповідь на мої химерні запитання почав інтенсивно обговорювати зі мною серйозні теми. А потім приносив мені книжки, які я навіть не мав читати: вони перебували десь поруч і вже тим заряджали. По-хорошому подразнювали.

Поза своїм професійним колом обов’язків, де маю відстежувати ключові видання на ринку, все більше читаю не прозу, а гуманітаристику: як популярніші, так і більш специфічні тексти. Історія, філософія, культурологія. Книжки про книжки, звісно, теж.

Читання — важлива культурна практика, тренажер для прокачування як мінімум емпатії та критичного мислення. І книжка, попри серйозну конкуренцію, все ще може бути важливою в дитячому житті, чимось на межі між якісною розвагою і приємним пізнанням.

Мені подобаються активності проєкту «Читай-пиши»: і розмови про літературу з дітьми в школах на Сході України, і серія відеороликів, де книги обговорюються з юними та молодими. Це така цінна можливість чесної розмови: і про мистецькі вартості, і про ті теми, що їх книга розробляє. Можливість звірити ціннісні годинники.

Поради батькам

Як би затерто це не звучало, але особистий приклад батьків — працює. Донька бачить мої години за читанням — і десь це їй фіксується.

Віддавна даю Цвітані можливість обирати в книгарнях самій. Це і про довіру, і про право на помилку, і про розуміння того, що окремі свої потреби вона вже відчуває значно краще за батьків.

Важливий момент — обговорення після прочитання. Ми розмовляємо не лише про сюжет, а й про те, як книжка написана, чи погоджується донька з автором/авторкою, чи достатньо виписані персонажі, мотивації, декорації. І геть необов’язково, щоб я це теж повністю прочитав — тут важлива включеність.

Я намагаюсь показати, що будь-які читацькі реакції — принципово нормальні: книга може злити, дратувати, лишати байдужою, викликати протест.

Критична установка додає процесу читання не тільки осмисленості, а й фану.

Євген Хмара, композитор, піаніст-віртуоз, батько двох дітей

Про стосунки з книжками

У моєму дитинстві книжок було багато, найулюбленішими були пізнавальні, цікаво й добре ілюстровані видання. Та найбільше я любив діапроєктор. Направляєш його на стіну, читаєш текст та розглядаєш картинку. На превеликий жаль, зараз у мене абсолютно немає часу на читання, хоча я обожнюю книжки про космос. А от для дітей читання — дуже важливе, адже воно розвиває уяву. Дитина сама уявляє все, що потрапляє до неї через слух та трансформує в образи. Під час читання вголос дитина у своїй уяві створює справжні «кінострічки».

Поради батькам

Головний лайфхак — це знаходити час і читати дітям. Зараз є така сумна тенденція: батькам набагато простіше дати дитині телефон з іграми або мультиками — і все. Але найцінніше для дитини — це наша увага, а книжки можуть дати їй для майбутнього значно більше, ніж ми іноді думаємо.

Як дитину привчити до читання? Сьогоднішні першокласники не вчать букви за букварем, вони відразу читають тексти й переказують. Отже, якщо батьки не подбали, щоб малюк навчився читати ще до школи, дитині буде не просто в першому класі. Як правильно прищепити любов до читання, ми розповімо нижче.
⠀

Не можна дитину примушувати! Діти завжди все повторюють за батьками. Добре, якщо дорослі своїм прикладом демонструватимуть зацікавленість друкованою продукцією, а не інформацією з ґаджетів.

Дошкільника не треба вчити буквам, малюкові складно зрозуміти, чим відрізняється буква від звуку. Саме тому спочатку: к, л, с, р, а потім: ка, ел, ес, ер. Вивчайте, як це звучить у слові.

Після того, як малюк вивчить позначення звуків, можна починати співати склади.

Діти не люблять, коли їх примушують до чогось і перевіряють. Організуйте процес навчання у вигляді гри, щоб дитині було весело й цікаво.

Ідіть від простого до складного. Спочатку склади на розспів, потім короткі слова, що складаються максимум з двох складів або склад плюс один приголосний. Причому букви ь, й залиште на останок.

Пропонуйте малюкові різноманітні ігри, пов'язані з читанням і буквами. Наприклад, знайти в реченні слова на букву А (Р, С, Х ...) або серед кількох букв знайти голосний звук.

Грайте «в читання» всюди: удома на кухні, по дорозі в магазин. Читайте вивіски на будівлях і рекламні банери. Не сваріть малюка за помилки, тим самим ви відбиваєте інтерес до читання. Ставтеся з терпінням до дитини, вона ще вчиться.

Заведіть щоденник досягнень. Є відомий спосіб домагатися кращих результатів - це читання на швидкість. Записуйте через кожні 2 тижні, скільки слів дитина читає, - і навіть за невеликі досягнення робіть малюкові маленький подарунок.

Заняття слід проводити регулярно, бажано по 10 хвилин на день. Якщо вам здається, що дитина досягла гарних результатів, необхідно закріплювати навички щодня. Регулярність і терпіння - успіх до відмінних результатів.
⠀

Читання можна назвати зарядкою для мозку, оскільки в цьому процесі беруть участь усі відділи сірої речовини.

Як навчитись швидко читати?

Джерело: https://www.youtube.com/@user-cd2xk3kc8g

Швидкому читанню можна вчитися, роблячи спеціальні вправи:

1. Читаємо не поспішаючи.

2. Читаємо без регресій.

3. Читаємо без промовляння. Зазвичай читання супроводжується неусвідомленою артикуляцією, але можна навчитися читати мовчки.

4. Традиційна вправа - стук-ритм.

Для придушення артикуляції при читанні можна використовувати вправу стук-ритм - поєднання читання з відстукуванням не самого простого, але й не самого складного ритму.

5. Читання під музику.

Щоб усунути внутрішнє промовляння можна читати під музику. Важливо тільки при цьому її слухати. Сильніше діє поєднання читання зі співом чи грою на музичному інструменті.

6. Традиційні вправи - зелена крапка і таблиці Шульте.

За методикою О. Андрєєва для розширення зору пропонується поєднання двох вправ - зчитування цифрових таблиць Шульте і споглядання сторінки з зеленої точкою в центрі. Таблиці Шульте зчитуються периферійним зором, у той час як погляд залишається фіксованим у центрі таблиці. Вправу можна робити під музики. Зафіксувавши погляд на зеленій точці, намагатися бачити всю сторінку цілком. Вона бачиться спочатку неясно, але потім, раптом, на якийсь момент, відбувається прояснення погляду. Такі от моменти ясності свідчать про розширення зору.

7. Читання зі спогляданням.

Можна споглядати сторінки і без зелених точок. Під час повільного читання якого-небудь простого тексту зупинитися трохи для споглядання. Погляд не треба жорстко фіксувати, але, в яке б місце сторінки не був він спрямований, треба намагатися бачити її цілком. Потім знову можна продовжити повільне читання, щоб знову зробити перерву на споглядання сторінки.

8. Перед екраном.

І в кіно, і біля телевізора можна, дивлячись на екран, бачити його цілком, використовуючи периферійний зір, не слідуючи за цікавим об'єктом рухом очей, але дотримуючись тільки увагою.

9. Котячий погляд.

Пропонується, гуляючи в парку або в іншому красивому місці, де немає машин, дивитися тільки вперед і бачити все навколо.

Як читати по книжці на день / Лайфхаки з книжки "Прорив у швидкості читання"

Як закохати дітей у книжки: поради експерта, які змусять дитину обрати книгу замість гаджета

Корисні поради, як на канікулах заохотити дітей до читання та не загубитися в світі літератури: https://vseosvita.ua/news/yak-zakokhaty-ditei-u-knyzhky-porady-eksperta-iaki-zmusiat-dytynu-obraty-knyhu-zamist-hadzheta-17986.html

Коли дитина не хоче читати: секретні поради батькам

Що робити, коли дитина не хоче читати? Точно не примушувати! Краще застосувати секретні прийоми: ігри, застосунки, книжки для усмішки. Ці 5 статей доводять, що ґаджети — не конкуренти книжок, а помічники на шляху до них. Зібрали для вас поради, що точно спрацюють.

ЧИТАЙТЕ за посиланням:

https://osvitoria.media/opinions/koly-dytyna-ne-hoche-chytaty-sekretni-porady-batkam/