23/05/2020

ІІІ місцем у номінації "Проза" Всеукраїнського учнівського літературного-мистецького конкурсу "Стежками Каменяра"

Отримання нагород та цінних подарунків. Ще раз вітаю Софійку Годованюк із зайнятим ІІІ місцем у номінації "Проза" Всеукраїнського учнівського літературного-мистецького конкурсу "Стежками Каменяра"
Світлина від Светлани Полтавец. Світлина від Светлани Полтавец.Світлина від Светлани Полтавец.

Світлина від Светлани Полтавец.

22/05/2020

Щедра земля народжує щедрі таланти: Марко Лукич Кропивницький

              22 травня - 180 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького (1840–1910), драматурга, актора, режисера, фундатора українського професійного театру. Запрошую до віртуальної виставки Меморіальним музеєм М.Л.Кропивницького.

19/05/2020

Оприлюднено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (нова редакція)



Зазначається, що проєкт акта розроблено у зв’язку з необхідністю впорядкування на законодавчому рівні бібліотечної сфери, приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів та забезпечення громадян якісними бібліотечними послугами.
Наведу декілька тез із проєкту Закону.
Пропонуються наступні види бібліотек:
За формами власності та значенням бібліотеки поділяються на:
- національні та державні, засновані центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук України та галузевими академіями наук;
- комунальні (обласні, районні, районні у містах, міські, селищні, сільські), засновані органами місцевого самоврядування;
- бібліотеки-структурні підрозділи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, військових частин тощо;
- бібліотеки громадських об’єднань;
- приватні бібліотеки, засновані фізичними особами та юридичними особами приватного права;
- бібліотеки, засновані міжнародними організаціями.
За суспільним призначенням бібліотеки поділяються лише на:
- публічні, у тому числі спеціалізовані;
- спеціальні.
У Законі наведено основні завдання національних, державних, публічних, обласних універсальних наукових бібліотек та спеціальних бібліотек. 
Так, публічні бібліотеки повинні бути доступними для усіх категорій населення. Час роботи конкретної публічної бібліотеки не повинен повністю збігатися з часом роботи основної частини населення території, що обслуговує бібліотека.
Публічні бібліотеки виконують наступні основні завдання:
- популяризують читання;
- формують і розвивають навички читання у дітей, починаючи з раннього віку;
- надають підтримку формальній, неформальній та інформальній освіті;
- створюють умови для творчого розвитку особистості;
- популяризують здобутки мистецтва, науки і техніки, інновації;
- забезпечують доступ до культурного продукту;
- сприяють розвитку культурного діалогу та різноманіття;
- провадять краєзнавчу діяльність, спрямовану на збереження нематеріальної культурної спадщини, історії відповідної території;
- організують змістовне дозвілля;
- забезпечують доступ до інформації;
- сприяють формуванню навичок комп’ютерної та інформаційної грамотності.

Основні послуги публічних бібліотек, у т. ч. надання доступу до мережі Інтернет, повинні бути безоплатними. Проте бібліотеки можуть надавати платні послуги відповідно до законодавства.
Користувачі з особливими потребами мають право на створення у публічних бібліотеках належних умов для забезпечення своїх інформаційних потреб.
Додана нова стаття: Власник (засновник) може утворити піклувальну раду бібліотеки як дорадчий колегіальний орган, основним завданням якої є сприяння розвитку бібліотеки. Піклувальна рада бібліотеки функціонує на громадських засадах.
Додана нова стаття про Національну електронну бібліотеку України.
До фонду електронних документів Національної електронної бібліотеки України включаються: електронні копії книжкових пам'яток – в обов’язковому порядку; електронні копії друкованих видань, аудіовізуальних документів, які не охороняються авторським правом або перейшли у суспільне надбання та мають наукову, історичну, художню цінність; електронні копії друкованих видань, аудіовізуальних документів, які охороняють авторським правом – відповідно до договорів із правовласниками.
Формування та адміністрування Національної електронної бібліотеки України здійснюється національною бібліотекою відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері культури.
Також додана нова стаття про Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки, електронні бази даних.
Із повним текстом проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (нова редакція) можна ознайомитись тут https://mkip.gov.ua/files/pdf/5654987651321987984125.pdf
Наразі проект знаходиться на етапі громадського обговорення, а 20 травня 2020 року об 11.00 в форматі онлайн-конференції відбудеться його публічна презентація з метою роз’яснення ключових новел законопроєкту та відповіді на найпоширеніші запитання.
Зауваження і пропозиції до проєкту Закону приймаються від фізичних та юридичних осіб до 05 червня 2020 року в електронному вигляді на електронну адресу pritulakv90@gmail.com.
Пропозиції приймаються у формі порівняльної таблиці із змістом існуючої норми закону, редакції, запропонованої Міністерством та пропонованого формулювання чи зауваження і його обґрунтуванням.
Оксана БОЯРИНОВА, членкиня ВГО Українська бібліотечна асоціація

14/05/2020

Тодось Осьмачка: поет, що перелив Україну в слово. 16 травня 125 років від дня народження українського поета Тодося Степановича Осьмачки

 Montage создан Bloggif


  Тодось Осьмачка – видатний український письменник, поет, прозаїк, що творив у дусі символізму та неоромантизму, перекладач, автор збірок „Круча” (1922), „Скитські вогні” (1925), „Клекіт” (1929), „Сучасникам” (1943), поеми „Поет” (1947,1954), „Китиці часу” (1953), „Із-під світу” (1954), трьох повістей: „Старший боярин” (1946), „План до двору” (1951), „Ротонда душогубців” (1956).
 Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки.
 Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Григорій Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Борис Антоненко-ДавидовичЄвген ПлужникВалеріан Підмогильний.
 Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав Сергій Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.
 Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки.
У 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поема «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надрукована. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943).
Тим часом криваві тридцяті роки вже забрали перших близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось втікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві.
Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення — боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців» (1956).
 Поневіряючись без легальних документів більше десяти років по чужих хатах, глухих хуторах і селах, Осьмачка лише у 1942 році вернув до Львова. На руках – ще недописаний віршований роман “Поет”. Але саме в цій духовній столиці літературного життя поет починає трохи оклигувати. Листувався із Уласом Самчуком і мав наміри переїхати до Рівного. Але в’язниця та тортури скалічили йому життя. Став дуже замкнений, недовірливий, його підозрілість перейшла до стану фобії – панічно боявся НКВС. Все це дуже ускладнювало життя і йому самому, і його оточенню.
 1943 року у Львові він видає свою четверту книжку «Сучасникам». 1944 року Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу світлу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» у поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій. 1947 року поема на 23 пісні вийшла в світ з присвятою «Пам’яті єдиного мойого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька Степана Осьмачки».
 У 1953 році вийшла збірка «Китиці часу», де було зібрано вірші 1943—1948 рр. Після цього письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість «План до двору» (1951), книжка «Ротонда душогубців» (1956), перекладає О.Уайльда і У.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецької діяльності. Однак нерозуміння земляків-критиків, глуха й байдужа читацька аудиторія, до якої апелював Тодось Осьмачка в надії зібрати кошти на видання своїх творів, посилювали відчай і безвихідь письменника.
 У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни до країни.
 6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.
   7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер. На честь Тодося Осьмачки названо віулиці у Києві. Черкасах та його рідному селі Куцівці.

Тодось Осьмачка


Тодось Осьмачка "Старший боярин", розділи 1- 9


Слухаємо українське. Тодось Осьмачка "Старший боярин", Розділи 10-14





15 травня - Міжнародний день сім’ї


    15 травня, у світі відзначають Міжнародний день сім'ї, метою якого є звернути увагу суспільства на важливість сім'ї та проблеми, які часто виникають в сім'ях. Свято відзначають щорічно з 1994 року.
    Святкування Дня сім'ї було затверджено резолюцією про Міжнародний рік сім'ї Генеральної асамблеї ООН від 20 вересня 1993 року. Щорічно публікуються послання Генерального секретаря ООН з поточної теми дня сім'ї. ООН розглядає сім'ю як основу суспільства, тому, якщо не поважати права однієї сім'ї, під загрозою опиниться все суспільство.  
   Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!
   У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.
   З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.



ЗАГАДКИ ПРО СІМ’Ю (РОДИНУ)https://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-sim-yu-rodinu/ 

Збірка віршів про сім'ю дитиниhttp://dnz1kolchyno.at.ua/publ/chitaemo_z_ditkami/virshiki/zbirka_vishiv_ro_sim_39_ju/25-1-0-70

ДИТЯЧІ ВІРШІ ПРО СІМ'Ю / Вірші про сім'юhttp://ditina.com.ua/detskie-stihi-pro-semyu1.htm

Притчі про щастя і сім’юhttps://www.prytchi.in.ua/category/prytchi/pro-shhastya-i-simyu/

Family ties: 9 мультфільмів про родину Анімовані стрічки, які навчають емпатії дітей та дорослих: https://womo.ua/multfilmiv-pro-simyu/


Моя сім'я



Моя сім'я — Божий дар | Вечірні історії

Повага в сім'ї — це дуже важливо. Тому що саме в сім'ї найбільш рідніші люди, які піклуються один про одного. Добрячок покаже повчальний мультфільм всім малятам про сім'ю.

ПІСНІ

Пісні про сім'ю 




Українська пісня - Родина - Заспіваймо українці


Тетяна Піскарьова - СІМ'Я



Назарій Яремчук Родина






Прислів'я та приказки про сім'ю та родинне життя
Про родину
Близька рідня — на одному сонці онучі сушили.
Василь бабі сестра у перших.
Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Одарка.
До свого роду — хоч через воду.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Ми родичі: ваші собаки їли, а наші на ваших через тин гавкали.
Обідала не обідала, аби рід одвідала.
По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.
Поки баби, поти й ради.
Поки діда, поти й хліба.
При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — нема й родини.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рідня — серед дня, а як сонце сховається, то й не родичається.
Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоть не скривиться, то не висміє.
Свій як не заплаче, то скривиться, а чужий і не подивиться.
Своїх багато, а як прийдеться топиться, то ні за кого ухопиться.
Такий родич, як чорт козі дядько.
У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько та мати, та їхні три брати.
Хату руки держать.
Як до такого роду, то краще з моста в воду.

Про чоловіка та дружину
Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Бачать очі ревниві дальше, як орлині.
Без хазяїна двір, а без хазяйки хата, плаче.
Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову.
Бритви й жінки не позичай нікому.
В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина».
В сім'ї не без виродка.
Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть.
Дім держиться не на землі, а на жінці.
Добрий чоловік жінці ліпший від матері.
Живуть між собою, як риба з водою.
Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.
Жінка для совіту, теща для привіту,матінка рідна краща всього світу.
Жінка за три угли хату держить, а чоловік за один.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Жіноча робота ніколи не лягає спати.
За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого — драба, за рік, за два — баба.
І в лиху годину не кидай дружину.
Красна пава пір'ям, а жінка чоловіком.
Краще жінка сварлива, ніж дурна.
На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.
На чужих жінок не задивляйся, а за своєю подивись.
Найлучча спілка — чоловік і жінка!
Нащо й гроші, коли чоловік хороший.
Нащо й ліпший клад, коли в сім'ї лад
Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
Не та щаслива, що в батька щаслива, а що в чоловіка.
Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині — димом.
Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині димом.
Парочка — Мартин та Одарочка!
При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — немає й родини.
Сметана на голові устоялась би — такий тихий.
У лихої свекрухи і ззаду очі.
У поганого та недоброго чоловіка жінка завжди нерозумна.
Чоловік погрішив, так в людях гріх, а жінка погрішила — додому принесла.
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Чужа жінка — лебідонька, а своя — полин гіркий.
Як дід до баби, так баба до діда.
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
Яке дибало, таке й здибало.
Які коні, такий віз, який їхав, таку й віз.

Про батьків та дітей
Багато няньок — дитина без носа.
Від лося — лосята, а від свині — поросята.
Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
Восени і курчата курми будуть.
Все купиш, лише тата й мами — ні.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Годуй сина для себе, а дочку — для людей.
Де птахи гніздяться, там видно пташенят.
Де старі вівці, там і ягнята.
Дитина до семи літ правду каже.
Діти — до часу, а онуки — до смерті.
Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!
Добра то дитина: коли спить, то не плаче.
Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.
Добрі діти доброго слова послухають,а лихі — й дрючка не бояться.
Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.
З кривого дерева крива й тінь.
Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.
Малі діти не дають спати, а великі — дихати.
Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.
Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.
Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.
Син мій, а розум у нього свій.
Чий корінь, того й плід.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.
Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
Яка мама — така сама.
Яке волокно, таке й полотно.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
Яке зіллячко, таке й сім'ячко.
Яке коріння — таке й насіння.
Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Які мамка й татко, таке й дитятко.
Які самі, такі й сини.

Про матір
Дитина плаче, а матері боляче.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоре розтане.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.
Мати б'є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.
Мати одною рукою б'є, а другою гладить.
Матір ні купити, ні заслужити.
Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
На сонці тепло, а біля матері добре.
Нема того краму, щоб купити маму.
Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
Одна мати вірна порада.
Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.
Сліпе щеня і те до матері лізе.
У дитини заболить пальчик, у матері — серце.
У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Про те, як бути без рідні
Вдовець — дітям не отець, бо й сам круглий сирота.
Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.
Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.
Зимнє тепло, як мачушине добро, як мачушине добро.
Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.
Моя хата — мандрівочка, моя сестриця — в криниці водиця, мої перини — степові травини.
Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має.
Нема батька — півсироти, нема матері — сирота повна.
Ніхто не бачить, як сирота плаче.



16 травня 2020 р. святкуємо День Європи в Україні

З 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня.
Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.
День Європи святкується в усіх великих та маленьких містах. Повсюди відбуваються святкові концерти, вистави, іноземці з усіх європейських спільнот, які знаходяться на території України, розповідають українцям про життя у Європі, про історію та культуру інших держав.
Year-Europe-1

Деякі корисні посилання для підготовки заходів:
2
Пам’ятаймо, що Європа починається не за кордоном, а в серці кожного з нас.

Цікава географія: вірші про всі країни й столиці Європи із прапорами



21 травня - ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Сделано на Padlet

13/05/2020

13 травня - ДЕНЬ ЛЕПРЕКОНІВ

ДЕНЬ ЛЕПРЕКОНІВ

Агов, а ви знали, що 13 травня святкують День Лепреконів. Лепрекон - герой ірландського народного фольклору. За переказами, цей невеликий кремезний чоловік в зеленому капелюсі та костюмчику зберігає горщики з золотом, закриті на кінці веселки. У кожному горщику - 1000 монет, всього близько 30 кілограмів золота. Походження Дня Лепрекона так само таємниче, як і укриття горщиків із золотом, що належать маленькому народові. Але самі лепрекони вже тисячі років є частиною ірландського фольклору, і навіть попри того, що ці крихітні творіння мають репутацію не послухів, їх люблять і вони заслуговують на свій день. Кажуть, що якщо ви зловите лепрекона, йому доведеться подарувати вам свій горщик із золотом, але лепрекони винахідливі, коли справа доходить до захисту їхнього золота, і зловити їх вкрай не легко.
В одній з найпопулярніших ірландських народних казок
 «Поле ромашок» розповідається про парубка, що на полі, всіяному ромашками, упіймав лепрекона, і той вказав хлопцю квітку, під якою закопаний глечик скарбів. Щоб упізнати ромашку, зраділий юнак пов'язав її червоною стрічкою. А коли він невдовзі повернувся з заступом, то неприємно вражений уздрів, що на полі кожна ромашка була пов'язана червоною стрічкою. Кмітливий лепрекон пошив його в дурні, так і не відкривши свого скарбу.
Що слід  зробити у День Лепреконів
День лепреконів - це шанс відсвяткувати день народження цих пустотливих ірландських маленьких чоловічків.
 - Прочитайте кілька традиційних ірландських казок та подивіться мультфільми та фільми про лепреконів та дізнайтеся більше про їхнє минуле.

Том О’Ніл «Давні друзі» (за мотивами ірландських легенд)  Сучасний ірландський письменник Том О’Ніл завжди любив міфологічне багатство рідного краю. У підлітковій книжці 2010 року «Давні друзі» він захотів розділити своє зачарування з молодим поколінням читачів, які раніше й не знали про існування таких міфів. У центрі сюжету — хлопчик на ім’я Дарк, що після смерті батька переїжджає з міста на ферму до специфічного дядечка. Саме там він відкриває неймовірний паралельний світ, у якому дізнається про минулі подвиги епічних героїв, зустрічає фей та навіть самого Ф’яна МакКула. Ця пригодницька книжка, яка припаде до смаку як малим, так і дорослим шанувальникам кельтського спадку.
Овен Колфер “Артеміс Фаул”    Дія серії “Артеміс Фаул” Овена Колфера відбувається в Дубліні, на межі світу людей і міфічних створінь, які зачаїлися під землею та розвинули високі технології. Головний герой, 12-річний хлопець Артеміс Фаул ІІ, вирішує відновити велич та багатство родини, вкравши у чарівного народу їхнє золото. Для цього він бере в полон ельфійку Голлі, капітана поліції ЛеППРКОН і вимагає за неї чималий викуп. Офіцерам-спрайтам, піксі, ельфам, гномам та навіть програмісту-кентавру доведеться зазнати чимало лиха під час рятувальної операції, намагаючись обхитрувати лихий розум та не допустити міжрасової війни. Але, як виявляється, навіть найідеальніші плани юного генія мають свої хиби… Якщо ви шукаєте ірландське фентезі і готові до захопливих пригод героя-поганця, то це саме те, що вам потрібно. Вся серія повністю перекладена видавництвом “Ранок”, також дві книжки виходили у видавництві “Школа”. Права на екранізацію викупив “Disney”, і фільм вийшов в серпні 2019 року.

Томм Мур «Пісня моря», «Таємниця абатства Келлс»                                            Певно, найяскравішим представником сучасної ірландської анімації можна вважати ілюстратора, автора коміксів та режисера мультфільмів Томма Мура. Зняті на заснованій ним у 1999 році студії «Cartoon Saloon» роботи вирізняються на світовому ринку унікальним, самобутнім стилем, що міцно спирається на народні оповіді та легенди. Томм Мур і вважає основною метою своєї творчості популяризацію ірландського фольклору. Його мультфільми з низки причин не можуть вразити касовими зборами, однак вони високо цінуються професійними кінокритиками. Так, зокрема, обидві мультиплікаційні роботи Томма Мура номінувалися свого часу на Оскар у категорії «Найкращий анімаційний фільм». «Таємниця абатства Келлс» та «Пісня моря» зачаровують глядача незвичним візуальним рядом та глибокими національними легендами. Перший мультфільм переповідає історію створення однієї з найважливіших рукописних пам’яток Середньовіччя та національного скарбу Ірландії — Келлської книги. Майстерність режисури та повнота художнього хисту проявляється в мить, коли чисельні ілюстрації манускрипту оживають і починають свій рух навколо головних героїв.
«Пісня моря» звертається до казок про людей-туленів — шелкі. Мультфільм за своєю темою та ідеями багато в чому перегукується з «Рибкою Поньйо» Хаяо Міядзакі. Томм Мур, як і його японський колега, розповідає історію кохання, де фантастичний елемент є лише чарівним фоном для по-справжньому сильних і щирих людських почувань.
💚Одягайтесь у якийсь відповідний одяг для пошуку скарбів у лісі.
💚Перейміть дух лепрекону, додавши в свою грошову скриньку кілька монет.
💚Спробуйте створити власні веселки, або скористайтесь запропонованими розмальовками, розпорошуючи в повітря ніжний туман води, коли світить сонце.
Що б ви не вирішили зробити, щоб відсвяткувати День Лепрекона, найважливіше - розважитися та запам’ятати ту роль, яку ці маленькі чоловічки грали протягом всієї історії Ірландії.