Патріотизм — одне з найблагородніших людських почуттів. Цей вірш, прочитаний ученицею 8 класу КЗ "Компаніївське НВО" Софією Замороз на фоні фото наших юних патріотів Компаніївщини звучить сьогодні з впевненістю у світле майбутнє нашої України, з вірою в Перемогу!
Поезію П. Тичини «Я утверждаюсь» по праву називають віршем-клятвою про безсмертя українського народу. Слова «Я єсть народ», які тричі повторюються у вірші, говорять нам про єдність ліричного «я» з народом, а це «я» — це кожен із нас, і тому так актуально звучать вони й сьогодні.
Поезія Павла Тичини «Я утверждаюсь» поет написав у 1943 році. Це були роки, коли фашисти надто далеко зайшли в глиб нашої країни. Ось-ось у війні наступить переломний етап, і так потрібне віще слово — віра, що так і буде. «Я утверждаюсь» — саме така поезія, в якій могутньо і сильно звучить ненависть до ворога і віра в сили народу, армії, в перемогу.
Поезія написана від першої особи, тому авторське «я» — це і поет, і його народ.
Павло Тичина говорить твердо і переконливо, що не можна знищити народ — бо ми нація сильна і мужня, поет стверджує право свого народу на існування, на незалежність.
Разом з поетом ми всі віримо, що перемога обов’язково буде за нашим народом, що він здолає ворога і підніме зранену країну.
Немає коментарів:
Дописати коментар