Павло Глазовий
ОНУЧОК
— Лягай спати вже, онучку,—
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю,
Додолу не впали?
*****
БУЙНІ ПРЕДКИ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
*****
ІМЕНИНИ
Зібралися якось гості
В Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу,
Взяв за руку тітку
І пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток
Вскочив у кімнату:
— Там тебе до телефону
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають
Мину Козолупа!
— Ні, питають, який дурень
Об підлогу гупа.
*****
ПОМІЧНИК
Мама ввечері прийшла
З поля, Із прополки,
А назустріч їй біжить
Стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад
Цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку!
Я й циганці помагав...
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду
Курочку ловила.
А курочка як стрибне! —
І сховалась в просі.
Якби я не допоміг,
То ловила б досі.
*****
МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК
Разом з мамою і татком
На канікули в село
Кучеряве хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло —
Що б ви думали? — коня!
Півгодини із-за тину
Придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати,
Верхи сів і крикнув: — Но!
— Дядю, коник не поїде! —
Хлопчик вискочив на тин.—
Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин.
*****
ХІБА ЦЕ ДІТИ?
Підшукав собі Микита
Дачку невеличку
З добрим садом-випоградом,
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями»
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки
І жона Улита.
Як сипнули ті синочки
До старого саду,
Тільки листя похурчало
З груш і винограду.
Господиня тої дачки,
Що робить, не знає.
— Ви ж казали, як наймали,
Що дітей немає...—
Набурмосився Микита:
— Хай їх візьме трясця.
Це, голубонько, не діти,
А якесь нещастя.—
І сказала господиня,
Полічивши збитки:
— Не такий страшний Микита,
Як його Микитки...
*****
ПІСЛЯ АВАНСУ
Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок
За дитям малим.
Там схопив синка за руку
І повів, як міг.
Не устиг він ще ступити
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози:
— В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину.
Де ж дитя моє?
Чоловіка в різні боки
Буйний хміль хита.
— А яка тобі різниця? -
Жінку він пита.—
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого.
Ти ж назад відтарабаниш
Завтра знов його.
*****
ХАРЯ
Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»?
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь даром!
Я ж не винна,
що хлопчину
Назвали Ерхаром.
*****
СИН БОЖИЙ
Піп спитав у давній школі
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,—
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько!
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже.
Давно було діло.
*****
КОРІННЯ Й НАСІННЯ
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...—
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.
*****
ПЕРШИЙ ЛИСТ
Петя Коржик, той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу».
*****
ДОБРА ЗМІНА
Бюрократ у школу дзвонить
І питає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка,
Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки
Зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє
Строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—
Все він без розбору
Навскосяк, через лінійки,
Тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить:
— Для двійок
Все це не причинаї
Резолюції писати
Учиться хлопчина.
*****
КРУГЛА ХАТА
Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.
*****
ДОПИТЛИВИЙ СИН
— Чуєш, тату,— син питає,—
Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю,—
Каже батько Филимон.
— Слухай, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Я забув, не пам’ятаю,—
Каже батько Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Все питання задаєш!
Батьку навіть у неділю
Відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько,—
Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.
*****
РОМАНТИКИ
Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? —
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,—
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.
*****
ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА
Як де добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський,
Лев Толстой, Гюго, Бальзак...
Ялисей зрадів:— Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
*****
ЖИВИЙ ПРИКЛАД
Із балкона кличе дама
В халаті строкатім:
— Гей, до нас іди, точильник!
Ми живем на п’ятім.—
Йде по східцях літній майстер,
Плутає ногами,
Весь упрілий, зупинився
Під дверима в дами.
Пишна дама на дзвіночок
Двері відчинила
І покликала з кімнати
Сина-здоровила.
— Подивися,— каже,— Ромо,
Важко як людині
Машинерію залізну
Витягать на спині.
Тож як будеш так погано
Вчитися, дурило,
Теж тягатимеш по східцях
На плечах точило.
*****
СТАРИЙ ЗНАЙОМИЙ
— Хто там, синку,
в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у фуфайці,
У руках ціпок.
Він говорить, що приїхав
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою
У четвертий клас.
— йди скажи: немає татка.
То якесь тріпло.
У четвертім нашім класі
Лисих не було.
*****
ЖОРА Й ЛОРА
Жорі й Лорі — по сімнадцять.
Лора каже:— Жоро,
От де хохма! Я дитину
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене,
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш годувати?»
Жора свиснув:—Не тушуйся!
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок
Аліменти платить.
Володимир Нагорняк
ПРАВИЛЬНІ УКОЛИ
— Лікувати прийшли Женю,
Принесли уколів жменю.
Наш це бачив молодець,
І побіг, як жеребець,
Не куди-небудь — до школи…
— Мабуть, правильні уколи!
*****
Анатолій Костецький
БАТЬКИ-«ЧОМУЧКИ»
Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»...
— Ти чому
образив Віту?
— А чому
отримав двійку?
— І чому
прийшов так пізно?
— Та чому
в шкарпетках різних?
— Ти чому
такий непослух?
— А чому
не стелиш постіль?
— Ти чому це
вірш не учиш?
— А чому
портфель —
без ручки?!
— І чому
такий синець?..
Ох!
Настане
мій кінець!
Не поясниш їм
ніколи,
хоч би й дуже
захотів...
Треба їх
оддать
до школи —
хай питають вчителів!
*****
ВІТЯ МОЖЕ ВСЕ!
Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у вікно
пульнути сніжку
і нову порвати
книжку...
Словом,
все на світі Вітя
може —
годі й говорити!..
То чому ж
не може Вітя
краще, ніж на три,
учитись?..
*****
ЧЕМНИЙ ГЕРОЙ Вітько-третьокласник Вітько реготнув: Іде і пишається Від жаху герой, — Чого ти злякався? — |
*****
БЮРО ЗНАХІДОК
1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!
2
Отут перед вами —
загублена совість.
Гадаю,
вона в нас
лише тимчасово:
без неї ж не можуть
дорослі та діти
і тижня прожити
на білому світі...
Згубив її хлопець,
який тишком-нишком
надворі
малому підставив підніжку,
у іншого хлопця
м'яча одібрав,
сусідці по парті
малюнок порвав.
А тільки
спитають у нього:
— Навіщо? — Провину
він звалить одразу
на інших,
тому
ні в дворі з ним,
ні в класі не грають.
Гадаю,
він скоро
до нас завітає...
Ну от, подивіться,
а що вам казав я!
Уже поспішає по совість
хазяїн!
— Ця совість, я бачу,
належить тобі?
Будь ласка, бери,
але більш не губи!
*****
Надія Кир’ян
МИКОЛКА-ПЕРШОКЛАСНИК
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще й стільця, стола, і парту,
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Микола, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»
*****
Петро Кралюк
ЧЕСНИЙ ПАВЛУСЬ
Учитель каже учню Гмирі:
- Я мав, Павлусю, десять слив.
Із них тобі я дав чотири,
А скільки ще собі лишив?
Як хлопець чесний і правдивий,
На те відповіда Павлусь:
- Чи ж ви мені давали сливи?
Мабуть, то іншому комусь!..
*************
Петро Кралюк
ЯКА ВЧИТЕЛЬКА?
Додому шестилітня Рая
Прийшла зі школи перший раз
- Яка ж учителька у вас? –
Татусь школярочку питає.
- Ох, нічогісінько не знає:
Про все розпитувала нас!
*************
Петро Кралюк
ВІРНО ЗМІГ ВІДПОВІСТИ
Веселий, як ніколи,
Валентин іде зі школи.
В хаті батьку став казати:
- Порадій за мене й ти!
Я єдиний в класі, тату,
Вірно зміг відповісти!
- Втішив ти мене немало:
Я цього чекав давно.
А про що ж тебе питали?
- Хто із нас розбив вікно…
*************
Петро Кралюк
ЩО ПИСАВ
- Чого тебе навчили нині в школі?
Питається матуся у Миколки
В один із перших вересневих днів.
- Писати, – першокласник відповів.
- Що ж ти писав? – допитується мати.
- Не знаю, бо не вмію ще читати.
*************
Оксана Кротюк
ПОДУШЕЧКА
Ой, подушечко боката,
М’якенька, пухова,
Через тебе прикрість має
Першокласник Вова.
Це ти його не пускаєш
Вранці на уроки,
Це ти йому ніжно пестиш
І вуха, і щоки.
Ой, подушечко підбита,
З чотирма ріжками.
Як шкода, що місця мало
В рюкзаку з книжками.
*****
Інна Кульська
ЯК Я ВІДПОЧИВАЮ
Недавно тьотя Ліза
Придбала телевізор.
Наче в клубі, вся рідня
Фільми дивиться щодня.
От і я усе дивлюсь,
Пропустити щось боюсь,
Хоч в очах уже туман,
Аж потьмарився екран...
Вранці, жовтий, як лимон,
В школу плентаюсь
Крізь сон...
Чи ж то сонному до вправ?!
Фіззарядку я проспав.
На географії, в імлі,
Побачив дивний фокус:
На учительськім столі
Роздвоївся глобус!..
Я дав міцного хропака,—
Аж тут учитель виклика!
Звичайно, двійка є нова...
Зате вже свіжа голова!..
Я в класі виспався...
І знов очима добре бачу,
І вдома витримать готов
Всю телепередачу.
*****
Віктор Насипаний
НЕ ТАМ
Петрусь із татком вчора в цирк пішли.
Побачив перший раз слона малий:
— Який цікавий, татку, в нього хвіст?
Так гарно крутить ним і навіть їсть!
Татусь від сміху ледве не вдавивсь:
— Та хвіст не там. Ти в інший бік дивись.
* * *
НАПОЛОВИНУ ГУМОР
— Ти зробив усі уроки? —
Каже мати тихо сину.
— Ні, не всі. Ще треба трохи.
Рівно, мамо, половину.
Син іде дивитись мультик:
— Половину потім, мамо.
Мати це не хоче й чути:
— Решту ти зроби так само!
— Буде чесно й справедливо, —
Хитрий син всміхнувсь широко. —
Щоби я дививсь, можливо,
Фільм одним хоча би оком.
* * *
ВИСНОВОК
— Скажи, Васильку, нам, будь ласка,
Який ти висновок зробив?
Чого тебе навчила казка?
Кого ти більше полюбив?
— Якісь нехитрі, безпорадні
Бабуся з дідом в казці тій.
Якби спекли хлібець квадратний, —
Тоді би він від них не втік!
* * *
Нове плаття є в Христусі.
Та хвалитись йде бабусі:
— Плаття гарне буду мати,
Спробуй колір ти вгадати.
Бабця просить враз онуку:
— Підкажи хоч першу букву.
Довго думалось дівчатку:
— Буква «В» там є спочатку.
Бабця стала думать чемно:
— Плаття це вишневе, певно?
— От і ні! — кричить Христинка. —
Плаття, бабцю, те В КЛІТИНКУ!
* * *
ЩО ВСЕРЕДИНІ?
— Що всередині у вишні? — вчитель дав питання.
— Кістка є маленька там! — кричить із місця Таня.
— Що ж у яблучку, скажіть-но? Є щось схоже, дійсно?
Петя каже: — Як то що? Та ж є огризок, звісно.
* * *
ДОСИТЬ
Мати будить зранку в школу,
В перший клас синка Миколу.
Той вставать ніяк не хоче,
Тре спросоння трохи очі.
Ледь не плаче. Маму просить:
— Я вже був два рази. Досить!
* * *
ДОБРІ ЛІКИ
Владик вчора мамі пожалівся:
— Щось животик в мене розболівся.
Мама каже: — Може, з’їв щось, сину?
Треба швидко нам знайти причину.
Зараз я попрошу нашу Юльку,
Щоб знайшла тобі якусь пігулку.
— Це недобрі ліки, треба ліпші,
Он в бабусі Галі є добріші.
— Що ж за добрі ліки треба, Владку?
— Бабця вчора дала шоколадку.
* * *
БІЛЬШЕ
— Дайте нам горішків жменю. —
просить внук дідуся.
— Он, горішки на столі є.
Хлопче, не лінуйся.
Дідо каже: — Сам візьми-но,
ти, онучку, ліпше.
— Краще ви, дідусю, дайте.
Ваша жменя більше.
ПО ЩИРОСТІ
(жарт Юрія Федьковича)
Один господар прийшов з міста, дає своєму синові медівник та й каже:
— На, Васильку! Та поділися з Петриком по щирості!
— А то як діляться по щирості? — питає Василько.
— Отак, синку, — каже отець.— Як переломиш медівник, то даси більшу половину Петрикові, а собі лиши меншу. Се називається: по щирості.
— То дайте Петрикові медівник, най він ділить по щирості! — каже Василько.
Василь Шаройко
ВИПРАВИТИ ПЛУТАНИНУ
(ХТО Ж РОЗПЛУТАЄ СЛОВА?)
За струмком
Дзюрчить село,
Небо
В сонечку зійшло,
Виструбнув
На півня пліт,
Кукурікнув
Сірий кіт,
Квітка
Сіла на бджолу,
Дуб старий
Спиляв пилу…
Хто ж
Розплутає слова?
Ви
Не зможете,
Бува?
*****
ДОЗВОЛИВ
Перше вересня –
І знову
Біля школи діти.
Всі одягнені святково,
Всі тримають квіти.
- Ну й троянди у Миколи!
О, як їх багато! –
Оточили дружним колом
Школяра дівчата. –
Де вдалось
Такі дістати?!
Це ж не квіти – мрія!
- Я нарвав їх біля хати
Дідуся Андрія.
Сам дідусь
Мені дозволив
(Учень посміхнувся):
Біг за мною
Аж до школи –
І назад вернувся.
*****
НА УРОЦІ МОВИ
Вчитель
Бережно розправив
Зошита у Вови…
- Чом ти,
Хлопче,
Не поставив
Знаків розділових?
- Ставив! –
Зиркнув той лукаво. –
Як ви зошит брали,
То вони тоді,
Їй-право,
Десь повипадали.
*****
ПРО МАРИНКУ
Строга матінка
На ринку
Присоромлює Маринку:
- Де ти, донечко,
Поділась?
Я давним-давно
Скупилась,
А тебе
Нема й нема.
Де ти бігаєш сама?!
- Мамо!
Таж одну годинку
Я побігала
По ринку!
Скрізь на ньому
Побувала!
Продавців
Усіх питала:
“Де п’ятірки
Продаються?”
Продавці
Лише сміються.
Андрій Лінник
ЩОДЕННИК НАПРОКАТ
— Синку,
Дай щоденник, я погляну
На твої оцінки.
— Мій щоденник,— син регоче,
В Кості «напрокаті».
Він казав, що дуже хоче
Маму налякати.
********
ПРОСТА АРИФМЕТИКА
Викликає вчитель Люду.
— Крейду,— каже їй,— бери
Й покажи нам, скільки буде:
Десять поділить на три.—
Розділить дівча не може,
Супить брови і мовчить.
Вчитель каже:
— Так негоже,
Прості дроби треба вчить...
Картоплин візьмім десяток,—
Далі вчитель річ веде,—
Розділім на трьох дівчаток,
То по скільки припаде? —
Люда каже:
— Зайвий клопіт.
І навіщо розділять?
Я зварю їм ту картоплю,
Потовчу, і хай їдять.
*************
ЧОМУ ВОДА СОЛОНА
Боря, звісно, гарний син
На радість для мами,
Тільки часто любить він
Похвастать знаннями.
Мамі зошит свій подав
І гордо говорить:
— Вчитель нам розповідав?
Сьогодні про море!
Мама радо погляда,
Питає у Борі:
— Тож скажи, чому вода
Солона у морі?
— Знаю! — Боря аж зрадів,
Присів на кушетці.—
Це тому, що в тій воді
Живуть оселедці.
*************
ЗАПІЗНІЛА СКАРГА
Це було на зборах в школі,
Що кінчались майже,
Класному керівникові
Учень Марко каже:
— А мене Голота Валя
У минулім році?
Бегемотом обізвала
В класі на уроці.
— Кинь, коли то те бувало, —
Вчитель посміхнувся.—
Ще торік аж обізвала,
Й досі не забувся.
— Знаєте,— говорить Марко,
Я лише учора?
Подивився в зоопарку,
Що це за потвора...
*************
ХТО У КОГО СПИСАВ
Учитель, як часто буває,
У класі в суботу
З оцінками учням вертає
Контрольні роботи.
Наблизився вчитель до Вови
І каже:
— В Оксани
У зошиті слово у слово
Читав я те саме.
Доводити щось, я гадаю,
Немає потреби.
Який же я висновок маю
Зробити для себе?
А Вова — змахнув п'ятірнею
І каже хоробро:
— Погодитись слід, що і в неї?
Написано добре.
*************
БІЛЯ ПЛИТИ
Якось раз сусідський кіт,
Ласий вдень поспати,
Перескочив через пліт,
Вбіг до Олі в хату.
Видно, холодно коту,
Обігрітись хоче.
Він зіскочив на плиту,
Всівся і муркоче.
Оля вчула звуки ті
І оторопіла.
— Мамо! — каже.— На плиті
Кицька закипіла!
*************
ЕКЗАМЕН НА МОРЯКА
Хлопець Вовка походжає
Понад берегом давно,
Капітана умовляє
Взять у юнги на судно.
Капітан, хитрющий дядько,
Каже:
— Візьмем залюбки,
Здай лиш іспит для порядку,
Чи годишся в моряки.
Хитро дивиться на Вовку
З щирим сміхом на лиці,
Каже:
— На ось цю вірьовку
Й покажи в ній три кінці.
Вовка впевнено тримає
Ту вірьовку у руці,
Тиче пальцем:
— Ось ми маєм
У вірьовки два кінці...
Далі хлопець ту вірьовку
Всю змотав на камінець
І шпурнув у воду ловко.
— Ось і третій їй кінець!
Гурт матросів сміхом грянув,
Хтось гукнув:
— Пішла на дно! —
Що лишилось капітану?
Топай,— каже,— на судно!
*************
ЗАСПОКОЇВ
Рано-вранці у неділю
Ласти Гриць дістав,
Здумав плавать, звісне діло,
І прийшов на став.
Прала мати там білизну,
Вгледіла синка,
Свариться на нього грізно
Й голосно гука:
— Не ховайсь за верболіз ти!
Чуєш? Все одно
Не пущу у воду лізти,
Бо підеш на дно.
Гриць очицями лукавить,
Каже:
— Ну й чудна!
Тільки там я буду плавать,
Де немає дна.
*************
ЧОМУ НЕ ЇВ
Як збирались діти в поле,
Хоч воно і недалечко,
Загорнула мати Толі
Хлібця й четверо яєчок.
Як вернулись, мати каже:
— Загорів ти, наче глечик.
Видно, сонце добре пряжить.
А чому ж не їв яєчок?
— Знаєш, мамо,— каже Толя,
Ти не можеш уявити,
Цих яєчок там, у полі,
Не було об що розбити.
*************
ПОКУШТУВАВ
У неділю син і мати
Вийшли в парк стрічать весну.
Де не взявся пес кудлатий,
Руку хлопцеві лизнув.
Аж скривилась мати з жаху,
Як смикнув ту руку син.
Закричала:
— Бідолахо,
Дуже він тебе вкусив?!
Замахав тут син руками,
Псові пальцем покивав
І сказав:
— Не бійся, мамо,
Він лише покуштував.
*************
ПОЖАЛІВ ОДЕЖІ
Нахмуривсь батько:
— Ну, голубчик,
Ти знову на брехні попався...
Чому у тебе мокрий чубчик?
Це, Ромо, в річці ти купався!
— Я не купався,— каже Рома.—
Це десь отам, в кінці городу,
Коли ішов уже додому,
Спіткнувся і упав у воду.
Насупивсь батько із досади.
— Неправду кажеш, мій синочку.
Чому ж, коли ти в воду падав,
Не замочив штани й сорочку?
Одежі жаль мені й самому.
Коли побачив, що спіткнуся,
Так я тоді,— говорить Рома,—
Негайно взяв і роздягнувся.