3 березня - Всесвітній день письменника

Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році.

Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.

Це – міжнародне об’єднання письменників, яке, як зазначено в Хартії ПЕН-клубу, „виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами. Його члени зобов’язуються виступати проти придушення свободи слова в будь-якій її формі в тих країнах і суспільствах, до яких вони належать, а також в усьому світі, коли це можливо. ПЕН-клуб виступає на захист свободи преси і проти необгрунтованого застосування цензури в мирний час. ПЕН-клуб вважає, що необхідне просування людства до більш високих форм політичної і економічної організації потребує вільної критики уряду, органів управління і політичних інститутів. Оскільки свобода передбачає добровільну стриманість, члени ПЕН-клубу зобов’язуються виступати проти таких негативних аспектів свободної преси, як неправдиві публікації, навмисна фальсифікація, спотворення фактів або тенденціозно безчесна їх інтерпретація заради політичних, групових або особистих цілей”.

Ще за радянських часів членами Міжнародного ПЕН-клубу стали українські дисиденти – Вячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк.

Український Центр Міжнародного ПЕН-клубу діє з 2011 р. Його засновники – М.Вінграновський, М.Горбаль, М.Коцюбинська, Є.Севрстюк. Першим Президентом Українського центру був Євген Сверстюк, нині його очолює Мирослав Маринович.

У Національній Спілці письменників України перебуває на обліку близько 2 тисяч письменників, із них понад 100 мешкає за кордоном. Спілка була створена в серпні 1934 р. В різні часи її очолювали Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик, Володимир Яворівський. Нині Голова НСПУ – Михайло Сидоржевський.У березні 1997 р. було створене ще одне творче письменницьке об’єднання — Асоціація українських письменників на чолі з Юрієм Покальчуком. До неї увійшли Ю.Андрухович, Ю.Винничук, Наталка Білоцерківець, М.Рябчук, В.Герасим’юк – загалом 118 письменників і письменниць. Нині ВАУП налічує 158 літераторів, четверо з них останніми роками стали лауреатами премії ім. Т.Шевченка.

Одначе, мабуть, головним є не перебування в тому чи іншому творчому об’єднанні. Головне – талант, наснажений любов’ю до рідної країни й до людини. Адже рідне Слово – це та незборима сила, яка дає змогу жити у найтяжчі часи, перемагати у найзапекліших битвах, долати найбільші перешкоди.

Вітаємо українських письменниць і письменників зі святом і чекаємо на нові твори, до яких знов і знову душа прагнутиме повертатися.

                       ЦІКАВИНКИ ПРО ПИСЬМЕННИКІВ

- Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

- Корнія Чуковського насправді звали Микола Васильович Корнейчуков.

- Джек Лондон був соціалістом, а крім того - першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

- Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

- Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.

- Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок - блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів - машинка для зав’язування краваток!

- Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

- Перед смертю Г.Сковорода відвідав свого учня Ковалинського в селі Хотетово на Орловщині. В кінці серпня він вирушив звідти на батьківщину. Обіймаючи учня, Сковорода сказав:
— Можливо, я тебе більше не побачу. Вибач!
Дорогою потратив Сковорода в дощі і мусив затриматися в Курську. Нарешті він дістався до Іванівки, до поміщика Ковалевського, де якийсь час жив і раніше. Як оповідає легенда, був чудовий день. За обідом Сковорода був дуже веселий, розповідав про свої блукання і пригоди. Після обіду пішов у сад, де і знайшов його господар: Сковорода із заступом у руках рив яму під крислатою липою.
— Пора, друже, закінчити мандри, пора заспокоїтися, — сказав він. Проситиму в тебе останнє. Хай буде тут моя могила.
Сковорода зайшов у свою кімнату і більше не виходив. А наступного дня його знайшли вже мертвим.

- Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина:
— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо.

- Письменник Анатоль Свидницький був гарний, як дівчина. Шкільні товариші прозвали його «Наталкою», натякаючи на вроду і ніжну вдачу. Він мав живі блискучі очі, лагідне і задумливе обличчя. У побуті був простий і привітний. Любив співати і сам складав пісні. Його пісня «В полі доля стояла» стала народною.

- Все життя Лесі Українки було боротьбою з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берліні, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С.Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі, знову Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.

- Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть, із шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови він вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.

- Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.