20 квітня День народження детективного жанру (Detective fiction)

 

20 квітня 1841 р. світ познайомився з першим літературним героєм-детективом. Того дня у філадельфійському журналі «Graham’s Magazine» було надруковано оповідання Едґара По «Вбивства на вулиці Морг» (The Murders in the Rue Morgue).
Головного героя оповідання звали Огюст Дюпен – непрофесійний борець зі злочинністю, сищик-любитель, якого приваблює інтелектуальна краса проблеми. Блискучий логік і аналітик, сищик жартома розгадує складні ребуси, які складає саме життя. Уважно вдивляючись в різноманіття фактів (доказів), він уміло відокремлює головне від другорядного і знаходить глибокий сенс там, де люди недалекі не бачать зовсім нічого.
Далі з-під пера Е. По з’явилися ще два оповідання про О. Дюпена - «Таємниця Марі Роже» (листопад-грудень 1842) і «Викрадений лист» (осінь 1844).
Одна з найбільш важливих особливостей логічних оповідань
Е. По полягала в тому, що головним предметом у центрі уваги автора виявляється не розслідування, а людина, яка його проводить.
Безумовно, твори, в яких були присутні злочини, з’являлись і раніше. Але саме з цієї миті розкриття злочину та покарання винуватців стає метою і сюжетним стрижнем твору.
Розпочалася сучасна історія детективу.
Перші сто років розвитку детективного жанру - з 1841 по 1941 рр., були надзвичайно цікавими. Жанр, який створювався як інтелектуальна забавка, як перевірка аналітичних здібностей читача, поступово наповнюється яскравими сюжетами, повноцінними героями та неймовірними пригодами.
У 1866 р. в романі Еміля Ґаборіо «Справа Леруж» з’явився месьє Лекок.
1 грудня 1887 р. у випуску «Бітонського Різдвяного Щорічника» друкується повість Артура Конан Дойля «Етюд у багряних тонах», з’являється Шерлок Холмс.
У 1920 р. в першому романі Агати Крісті «Таємнича пригода в Стайлзі» перед нами постає Еркюль Пуаро.
У грудні 1927 р. в оповідання Агати Крісті «Вівторковий Вечірній клуб» вперше постає міс Джейн Марпл.
У 1931 р. в романі Жоржа Сіменона «Петер-латиш» з’являється комісар Жюль Мегре.
У березні 1933 р. Ерл Стенлі Ґарднер у романі «Справа про оксамитові кігтики» представив адвоката Перрі Мейсона.
У 1939 р. побачив світ перший роман Реймонда Чандлера «Глибокий сон», де з’являється приватний детектив Філіп Марлоу.
Перше сторіччя жанру розпочалося з так званого «класичного детективу», пройшло кілька етапів, породило значних героїв і завершилося створенням великого жанрового різноманіття.
Сьогодні детектив – один із найпопулярніших жанрів художньої літератури, а письменники працюють у таких піджанрах:
кримінальна проза,
детектив,
класичний детектив,
детектив закритого типу, або герметичний,
затишний детектив (cozy mystery),
іронічний детектив,
історичний детектив,
конспірологічний детектив,
кримінальний детектив,
крутий детектив (hard-boiled fiction),
містичний детектив,
нуар,
політичний детектив,
поліцейський роман,
поліцейської процедури роман,
психологічний детектив,
трилер,
уодуніт («Хто [зробив] це?»),
фантастичний детектив,
шпигунський детектив,
юридична драма, або драма судового залу,
юридичний (правовий) трилер.
Головні ж особливості детективного жанру – це наявність таємничого злочину чи загадки, присутність приватного детектива, або особи, яка виступає в цій ролі, та обов’язковий тріумф справедливості.
Найголовніше послання детективу – бути завжди на стороні добра і правди.

19 квітня День поезії та творчого мислення

 

Поезія - один із найдавніших видів мистецтва. У античні часи це був спосіб передачі історичних фактів, культури, традицій. Сьогодні поезія - художньо-образна словесна творчість, мовне мистецтво, яке використовує естетичні та ритмічні якості мови у поєднанні з порівнянням та метафорою, щоб виявити значення глибше, ніж просто визначення слів.
Хороший вірш - вірш, що охоплює велику ідею і використовує найкращу форму для передачі цієї ідеї.
Велика кількість форм поезії: акровірш, альба, балада, верлібр, дума, елегія, епіграма, газель, хайку, гімн, ідилія, канцона, мадригал, ода, пастурель, пісня, поема, романс, рондо, рубаї, серенада, сірвента, сонет, станси, танка, тріолет, шарада.
Поезія – універсальний засіб спілкування людей різних країн і культур. Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить.
Творче мислення – мислення що творить, що дає принципово нове рішення проблемної ситуації, що приводить до нових ідей і відкриттів.
З погляду одного з перших дослідників цього феномену Дж. Гілфорда, творче мислення – це оригінальність і незвичність висловлюваних ідей, прагнення до інтелектуальної новизни у вирішенні завдання або проблеми, здатність бачити предмет або можливості його використання під новим кутом зору і продукувати ідеї у невизначеній ситуації та навіть за відсутності передумов для формування нових ідей.
Творче мислення пов'язане з відкриттям принципово нового знання, генерацією власних оригінальних ідей, а не оцінюванням чужих думок. Креативне мислення є і критичним мисленням, якому властива зміна поглядів або неприйняття усталеного.
Креативне мислення передбачає:
оригінальність - здатність продукувати незвичайні ідеї, образи, асоціації, відповіді;
гнучкість - здатність бачити об'єкт під новим кутом зору, бачити його нові, приховані від спостереження сторони та продукувати різноманітні ідеї у ситуації, яка не містить орієнтирів для цих ідей.
Творчість не піддається свідомому-вольовому контролю, пряме навчання творчому мисленню неможливе. Але можливе створення умов, які стимулюють або гальмують творчу діяльність.
Серед особових рис, що сприяють творчому мисленню:
 упевненість в своїх силах; домінування емоцій радості і навіть певна частка агресивності; схильність до ризику; відсутність боязні здаватися дивним і незвичайним; відсутність конформності; добре розвинене почуття гумору; наявність багатої за змістом підсвідомості; любов до фантазування і побудови планів на майбутнє.
Сучасному суспільству необхідні творчі особливості.
Поезія і творче мислення – саме той фактор, що здатний покращити наше існування.