10 січня - Всесвітній день чорного шоколаду!

Смакуйте шоколадні книги!!!

Першими шоколад навчилися робити ацтеки, які називали його "їжею богів". Іспанські конкістадори охрестили ласощі "чорним золотом" і їли їх для зміцнення витривалості. У середньовіччі споживання шоколаду в Європі було доступне тільки аристократам. Шоколад обожнюють всі, солідні бізнесмени, спортсмени і особливо діти. Коли ми бачимо перед собою плитку шоколаду, відразу ж відчуваємо ту насолоду яку принесе її поїдання. Зверніть увагу, що окрім задоволення – він ще й дуже корисний. Адже в шоколаді міститься магній, залізо та ще багато інших елементів, що позитивно впливають на наш організм. Існує безліч цікавих фактів про шоколад які відомі більшості. Але є і такі факти, про які багато хто не здогадується. В цій статті ми зібрали найцікавіші факти про шоколад. Тож давайте дізнаємося про це частуванні трішки більше, ніж те, що він солодкий і смачний. Цікаві факти про шоколад • Перш за все хочемо розповісти про всесвітній день шоколаду. Святкують його з 1995 року і припадає він на 11 липня. Ідея свята з’явилась у французів але воно так сподобалось публіці, що із національного перетворилось на міжнародне. І тепер люди з усього світу відзначають це солодке свято. • Какао дерева справжні довгожителі. Вони можуть жити аж до 200 років. Але не все так добре, адже плодоносять вони тільки 25 років. • Печиво з шоколадом було винайдено зовсім випадково. Американка Рут Грейвс замість масла добавила шоколад. Так і вийшло всім відоме частування. • Повернемось далеко в минуле, а саме в часи майя. В цій цивілізації вартість деяких товарів визначалась в какао-бобах. Так, наприклад, купити домашніх птахів можна було за 25 бобів, а раба приміром за 120. • Какао вперше використали більш ніж 4000 років тому. І було це зроблено в південних і центральних районах Америки. Але станом на зараз більш ніж 72% світової какао сировини виробляється в Африці. Лідером серед африканських країн є Кот-д’Івуар. • Перша плитка шоколаду була випущена в Англії. Це було зроблено в 1842 році фабрикою Cadbury. • Шоколад приємніший за поцілунок. Це дуже цікавий факт про шоколад. В 2007 році, вченими з університету Сассекса, було проведено дослідження серцевих скорочень і мозкових хвиль. Для експерименту взяли 20 пар яким потрібно було спочатку поцілуватись, а потім з’їсти шматок шоколаду. Як ви вже зрозуміли – шоколад переміг. Абсолютно у всіх випадках танення шоколаду в роті викликало більш приємну (інтенсивну) реакції аніж чужий язик. • Щоб виробити 450 грам шоколаду необхідно біля 400 какао бобів. • Саме какао боби є одним з перших товарів які Христофор Колумб привіз в Іспанію. • Знайомство англійських піратів з какао бобами не можна назвати вдалим. Коли вони вперше захопили іспанський корабель з цим продуктом, пірати вирішили, що це послід домашніх тварин і викинули боби за борт. • Шоколад можна зустріти в багатьох фільмах. Але був один в якому він «зіграв» не себе. Це фільм «Психо». В одній зі сцен фільму, замість крові було використано шоколадний сироп. • Середі безлічі фактів про шоколад, цей буде дуже цікавим саме для дітей. Всі ми чули фразу «не їж багато шоколаду, а то зуби вилетять». Так от – це міф. Ще в далекому 2000 році, японські вчені, довели, що шоколад набагато безпечніший для зубів аніж цукор чи цукерки. Це пов’язано з тим, що какао володіє антибактеріальними властивостями. • В середньому шоколадна плитка містить до 8 частин комах. • Попри те, що какао дерево плодоносить лише 25 років, за цей час на ньому виростає до 3 тисяч бобів. Але перш ніж вони з’являться потрібно почекати 4-5 років. (Джерело: https://tort-lviv.com.ua/blog/tsikavi-fakty-pro-shokolad/)

10 січня - День вдячності кімнатним рослинам

10 січня - День вдячності кімнатним рослинам. Цей День був заснований мережею Gardener's Network, що дало офіційну можливість нагадати людям про переваги кімнатних рослин, наприклад, дослідження 2009 року показало, що запах лаванди може ефективно знизити частоту пульсу в стресових ситуаціях. Дослідники стверджують, що люди стали прикрашати свої оселі кімнатними рослинами і квітами понад сім тисяч років тому. Це не дивно, адже корисні властивості кімнатних рослин були помічені ще в ті часи, коли ці рослини були дикорослими. Бути може, спочатку людині захотілося прикрасити своє житло, а потім він на собі відчув користь рослин. Але більшість істориків схиляються до думки, що рослини спочатку вживалися в їжу, після чого були встановлені їх корисні властивості, як в якості їжі, так і під час їх очікування приготування. Але з часом все знову змінилося і сучасні люди стали сприймати кімнатні рослини тільки як прикрасу. Дехто стверджував, що існують якісь магічні властивості кімнатних рослин, але все це було схоже на жарт. Насправді ж, справжній благотворний вплив рослин став знову розкриватися лише недавно, коли домогосподарки і квітникарі впритул цим зацікавилися. Лікувальні властивості кімнатних рослин вже доведені з наукової точки зору, тому з даним фактом сперечатися марно. По-перше, в закритих приміщеннях з часом накопичуються різні токсичні речовини, які можуть завдавати незначної шкоди здоров`ю людини. Т аке скупчення токсичних речовин може бути викликано використовуються миючими засобами, оздоблювальними матеріалами, та й самим повітрям, який на вулиці не цілком чистий. А фітонцидні властивості кімнатних рослин допомагають людині боротися з токсичним повітрям, очищати його, насичуючи киснем, а також знезаражуючи, вбиваючи бактерії і мікроби. Якщо кімнатна рослина мирт, агава, його корисні властивості знайомі багатьом, то про інших рослинах ми мало що знаємо. Наприклад, хлорофітум - це одне з найбільш корисних для людини кімнатних рослин. Ця рослина з довгими зеленими листками з білими смужками, яке цвіте дрібними білими квітами. Хлорофітум поглинає практично будь-які токсини і вбиває бактерії. Цілющі властивості кімнатних рослин цього типу досить великі, але мало хто про них здогадується. Для того, щоб за добу в невеликому приміщенні повністю очистити повітря від токсинів і шкідливих бактерій, досить поставити в ньому два горщика з хлорофітумом. А якщо додати в горщик з рослиною кілька таблеток активованого вугілля, його очищаючі властивості збільшаться. Джерело: https://thatbutuame.ru/.../4214-vlastivosti-kimnatnih... Вирощувати кімнатні рослини не так легко, як здається з першого погляду. Грунт – найважливіша складова успішного розведення рослин. До її вибору потрібно підходити відповідально. Для кімнатних рослин змішують перегній, пісок і родючий шар ґрунту. На бідному на мікроелементи ґрунті нічого не виживе, а на землі, в якій дуже багато перегною і добрив рослина може згоріти. Є негласне правило. Якщо коренева система рослини ніжна, то ґрунт повинен бути більш легким. Для папоротей необхідний ґрунт, який на дві третини складається з перегнившого листя. Для пеларгонії і фуксії вибирають землю, яка складається в рівних частках з перегною, дернового і глинистого ґрунту. Цибулинним рослинам і рослинам з потужною кореневою системою (драцени) потрібна більш важкий грунт, який складається до однієї третини з глинистої землі. Для орхідей необхідна зовсім інша комбінація. Грунт складається з рубаного болотного моху, коренів папороті, торфу і глиняних черепків. Полив Всім рослинам необхідний полив. Але тут є деякі нюанси. Перед тим як придбати якийсь квітка постарайтеся дізнатися про нього якомога більше інформації. Ці знання допоможуть вам з легкістю підібрати вазон для квітки, знайти йому найкраще місце в будинку, звертаючи увагу на кількість денного світла, протяги, а також спланувати раціональний полив. Різні рослини вимагають певну частоту поливу, одні потребують регулярного поливу, інші, в період вегетації, взагалі не варто поливати тривалий час. Для одних квітів потрібна тільки тепла вода, для інших і сніг буде в радість і тільки на користь. Якісь рослини вимагають обприскування, а є ті, хто гине від такої процедури. Отруйні рослини Кімнатні рослини можуть бути не тільки красивими, але і небезпечними. Наприклад, рослини рід молочайні і пасльонові дуже шкідливі для дітей і домашніх вихованців. Строкаті плоди пасльону такі ваблять, так і хочеться спробувати, проте вони отруйні. Якщо в будинку є маленькі діти варто утриматися від розведення таких рослин. Кішки теж любителі все спробувати, пожувати, для них такі рослини також небезпечні. Якщо в будинку мешкає кішка улюбленець, то звертайте увагу на рослини, які збираєтеся розводити, щоб не нашкодити тварині. Рідкісні рослини 1. Сукуленти-дельфіни (Senecio peregrinus). Дуже популярне в Японії рослина. Кожен листочок цієї рослини нагадує маленького дельфіна, що розсікає хвилі… Вазон цвіте так: з’являється довге стебло з чашкою і ніжно-рожевими квітами. 2. Японський мох марімо (Marimo moss balls). Це красива водорість, яка не любить прямих сонячних променів. Прекрасна прикраса акваріума, але може існувати і самостійно в окремій ємності. Марімо, або кладофора росте дуже повільно – смарагдовий кулька може збільшитися в розмірі всього на 5-7 мм в рік. Маленька кулька водорості може жити близько 200 років, тому в деяких японських сім’ях прийнято передавати рослину у спадок. 3. Трахиандра (Trachyandra). Рослина схоже на щупальця медузи або кучеряві кіски. Ця рослина не вимагає особливих умов і потребує досить легкому догляді, родом з Африки, не боїться палючого сонця, тому поливати його потрібно раз на тиждень. 4. Крассула умбелла (Crassula umbella). Любить світло і свіже повітря. 5. Молочай огрядний (Euphorbia obesa). Родом з Африки, але стійкий до низьких температур. Зберігає вологу всередині, як кактус. Цвіте, починаючи з 5-8 років. 6. Молочай «Голова медузи» (Euphorbia сaput-medusae). Отруйна рослина. Цвіте жовтими квітами. Горгонарія-ще одна назва цього невибагливого зеленого мешканця будинку. Любить сухе повітря і прохолоду. 7. Платіцеріум (Platycerium). Оленячий папороть нагадує плоскі оленячі роги. Прекрасно влаштовується на стінах: в природі ця рослина мешкає на деревах. 8. Молочай тірукаллі (Euphorbia tirucalli). З соку цієї рослини раніше добували каучук. Сік молочаю – отрута. «Вогняні палички» — одна з назв цієї рослини. 9. Хавортія Купера (Haworthia соорегі). У природі рослина росте на скелях і є улюбленою їжею гірських кіз і овець. 10. Очиток Моргана (Sedum morganianum). Листя нагадують ослиний хвіст. Саме ослиним хвостом іноді називають цю рослину в побуті. Очиток досить вимогливий і любить багато сонячного світла. 11. Штопорна трава (Corkscrew grass). Дуже швидко розростається. Має кучеряве листя. 12. Тирлич урнула (Gentiana urnula). Незвичайне, але не вимагає особливого догляду рослина. Нагадує морську зірку, прекрасно виглядає в композиції на альпійській гірці.

12 січня виповнюється 145 років від дня народження Джека Лондона

12 січня виповнюється 145 років від дня народження Джека Лондона, справжнє ім’я якого було Джон Ґріффіт Чейні – класика американської літератури, автора оповідань та романів, якими й досі зачитуються як підлітки, так і люди поважного віку. Доля подарувала Джеку Лондону небагато часу для життя та творчості: він прожив трохи більше сорока років, а період активної письменницької діяльності охоплює лише шістнадцять років. За цей час він встиг написати 19 романів, 18 збірок оповідань та статей, 3 п’єси, 8 автобіографічних книжок і понад 30 віршів. Своє життєве кредо Джек Лондон сформулював так: «Я волів би стати попелом, а не пилом! Я волів би, щоб моя іскра згоріла блискучим полум’ям, а не згасла під купою гнилі. Я волів би стати яскравим метеором, щоб кожен мій атом випромінював чудове сяйво, аніж бути сонною і вічною планетою. Функція людини – жити, а не існувати. Я не буду витрачати дні на те, щоб намагатися продовжити їх. Я використаю свій час сповна…» Улюбленого мільйонами письменника могло й не бути… У далекому 1875 році в американській пресі здійнявся гучний скандал: вагітна коханка відомого астролога Вільяма Чейні, Флора Веллман, намагалася застрелитись через те, що він наполягав на аборті. Проте її спроба виявилася невдалою і 12 січня 1876 року народився Джон Чейні, відомий світові як Джек Лондон. Доки мати влаштовувала своє життя, маленького хлопчика доглядала Вірджинія Прентісс, колишня рабиня Флори, яка назавжди залишилась важливою людиною в житті Джека Лондона. Саме вона позичила 14-річному хлопцеві 300 доларів на придбання старої рибацької шхуни. До цього він вже встиг побувати продавцем газет, прибиральником в парку та робітником консервної фабрики. А з власною шхуною та ватагою таких самих підлітків став «устричним піратом» - ловив устриць і креветок та продавав ресторанам. За відважний характер його називали «королем піратів». Пізніше була служба в рибацькому патрулі, що якраз полював на браконьєрів, а потів перше велике плавання - матросом промислової шхуни, яка полювала на котиків біля берегів Японії та у Беренговому морі. Це плавання подарувало йому чимало яскравих вражень, які згодом лягли в основу багатьох його морських оповідань та романів. Повернувшись через сім місяців додому, він працював робітником на джутовій фабриці, прасувальником у пральні та кочегаром. Того ж року відбувся його дебют на літературній ниві: 12 листопада Джек Лондон отримав першу премію однієї з газет Сан-Франциско за нарис «Тайфун біля берегів Японії». 1894 року, під час економічної кризи, він взяв участь у поході безробітних на Вашингтон, однак у Ніагара-Фоллсі був заарештований за бродяжництво і провів місяць у колонії Ері в Буффало. Перебування за ґратами виявилося для молодого хлопця важким випробовуванням, хоча, за його словами, «на світових шляхах і в жахливих безоднях людської деградації я не був жовторотим курчам». Мандри Америкою та перебування в колонії сприяли тому, що Джек остаточно вирішив покінчити з минулим життям, насиченим важкою фізичною працею та поневіряннями, і присвятити себе виключно інтелектуальній праці – стати письменником. Спочатку Джек відвідував Оклендську середню школу, а 1896 року вступив до Каліфорнійського університету, але через безгрошів’я вже після третього семестру змушений був залишити навчання. Крутий поворот стався в житті Джека Лондона навесні 1897 року, коли «золота лихоманка», що розпочалася на північному сході Канади, покликала його на Клондайк. Золота він там не знайшов, проте отримав новий життєвий досвід і зібрав величезну кількість історій про долі місцевих жителів – золотошукачів, мисливців, авантюристів, аборигенів тощо. Цей матеріал став його «золотим фондом», з якого він незабаром черпатиме матеріал для своїх найкращих «північних оповідань». Перше видання роману «Поклик дикої природи». Перші історії цього циклу були опубліковані 1899 року. А в наступні роки вийшли друком перші книжки Джека Лондона – збірки оповідань «Син Вовка» (1900), «Бог його батьків» (1901), «Діти морозу» (1902), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Поклик дикої природи» (1903). Письменник постійно розширював проблематику своїх творів. 1904 року побачив світ чи не найкращий із його романів – «Морський вовк», у якому замкнутий простір промислової шхуни став ідеальним майданчиком для дослідження людської природи. Центральному персонажеві роману – сильному, розумному, але жорстокому капітану Вовку Ларсену – протистоїть менш переконливий, «ідеалізований» носій гуманістичних цінностей письменник Гамфрі Ван-Вейден. Величезний успіх мали також романи Джека Лондона «Біле Ікло» (1906) та «Мартін Іден» (1909). Другий із цих творів – частково автобіографічний, у ньому простежується складний шлях «хлопця з низів» до «майстра пера», а також до багатства і слави, які, втім, не принесли йому щастя. У 1907-1909 роках письменник мандрував Океанією на власній яхті «Снарк». Ця подорож також дала йому чудовий матеріал для нових книжок, у тому числі для «Історій Південного моря» (1911). В останні роки життя Джек Лондон переживав творчу кризу. Загострилися старі та додалися нові хвороби. 22 листопада 1916 року він помер на власному ранчо в Ґлен-Еллене (Каліфорнія). «Жоден американський письменник, окрім Марка Твена, не мав більш романтичного життя, ніж Джек Лондон, – писав Ернест Гопінс. – Його передчасна смерть глибоко шокувала світ, який очікував, що він житиме і писатиме набагато довше…» (Використані джерела: https://book-ye.com.ua/.../osob.../pro-iskru-dzheka-londona/)